П'ятниця. Прокинулась до будильнику, в голові відразу сяйнула думка що треба проспати.

Будильник. Я його ліниво вимикаю і лягаю далі, наче нічого не було.  Прокинулась від питання Насті  чи я буду іти сьогодні на першу пару. Не пам'ятаю що відповіла, але лягла далі спати.

Відносини в групі наче поновились. Але ж хто його знає що у ціх милих голівках твориться. Мабуть я вже проклята 10 разів. 

На парі думала про смертну кару.

Сьогодні додому. Мабуть я повинна радіти, настіки я втомлена що я просто по інертності добираюсь до автостанції.

Сьогоднішній вечір має бути  багатообіцяючим.

Згадую що сьогодні футбол. В автобусі. Засинаю.

Сплю майже всю дорогу. Мені здається у мене гіпер втома, але ВІД ЧОГО??
 Перенесусь відразу до квартири Влада.

Знову грішила. О мій шлунок

Тепла компанія, але, але щось було не так. Загалом я заснула десь в час. Мені зараз здається, що я могла і стоячи заснути. Звідки береться ця грьобана втома?!
 А тепер щодо деяких  персон: Білецька мабуть щаслива, Сашко їй не потрібен вже.

Влад, мій Влад. Тут у мене відчуття сплутані. З ним добре. З ним приємно. З ним...

Така кучка придурків, але моїх любимих придурків
Про випите буду мовчати, але мені здається. а точніше я пам'ятаю як перед хлопцями зняла  штани.

Субота.

Нарешті дім. Крісло. Чай. Плед
В такі хвилини ти невимовно щасливий, захищений. Настільки комфортно. По-домашньому.

Я люблю свій дім. Маму. ЇЇ найсмачніший в світі борщ із пампушками. ЇЇ руки.

За обідом зрозуміла що хочу літа. Я так багато втратила. Я так багато де не побувала. Я не об'їлась вишнями, абрикосами, черешнями, динями, кавунами. Не побувала на природі. Не була на шашликах. Не купалась в Дніпрі. Не провалялась весь день на пляжі. Я це втратила....

Приїхав Недоступ. Але так як я весь день пробула вдома, то його звісно не бачила.

Єдиний мінус це холод. Мені шкода маму.

Приїздила бабуля. Папа також приїхав. Але все якось сумно.

На вечір мене потянуло на романтику. Прийшов в голову один вислів: "Ти борщ, а я твоя сметана". Чомусь довго сміялась, та то не дивно, це ж я. Але так захотілось цю дурню комусь сказати. Багато дурні хочеться говорити.

А що, сметана борщеві надає лагідніший смак. Так мабуть і в коханні

Вечір з мамою. Вона у мене ще той Пєтросян. Вчора видала: «Юля, а може хлопці з вами дружать бо хочуть сексу. Вони ж ні з ким не займаються ним». В такі моменти хочеться провалитись крізь землю.

Неділя.

В голові крутиться весь день пісня Океанів «Майже весна».

Знову гуртожиток. Але я приїхала з дуже ситним багажем.
Чому я так не люблю це місце? Мабуть тому що воно не моє.

«Скандалы. Интриги. Расследования»
З таким лозунгом можна було розпочати середу. Точніше якщо брати, то більше було СКАНДАЛУ ніж іншого.
Я по натурі людина спокійна, але якщо мене вивести, то вас чекає ПЕКЛО.

Останнім часом в нашій групі є непорозуміння, нічого б страшного, але поведінка окремих осіб неприпустима з мого погляду. Не люблю людей які ото тіки собі, «тихой сапой», пробивши десь все зроблене відразу виділяються, які вони розумні. Я то тупа я цього не приховую, а вони то...БАЛИ БАЛИ, БІЛЬШЕ БАЛІВ!

Шкода їх..

Після моєї з ними сварки я вважала, що мене просто почнуть ненавидіти. Багато хто говорив що я дарма розпочала цю розмову. А я знаєте що думаю? НЕ ДАРМА!
Бензин вже давно був розлитий я просто піднесла сірника і все спалахнуло!

Від цього всього на вечір голова була як чугун, рятувалась 2 таблетками цитрамону, добре що допомогло.

Загалом нічим більше похвалитися за середу, емоційно просто вбита була.

А тепер щодо сьогодні.

Те що я вчора вирішила влаштувати  хвилинку одкровень, мені сьогодні воно аукнулось. Погляди які жадали мене задушити просто врізались у мене. Але до кінця вечора все розвіялось. Але я то знаю що дівчача образа, вона має пам'ять!
Отже маленькою купкою ми пішли на фільм.

Гравітація ЗД. 

Я вражена! Перші 15 хвилин у мене бігав табун мурашок, через 20 хвилин я зрозуміла, що я сиджу з напіввідкритим  ротом. Людина я дуже чутлива і дуже сприйнятлива, весь фільм мене тіпало, стіки емоцій давно не відчувала від перегляду фільму!
Гра акторів, не можу не відмітити Сандру Баллок, на свій вік вона у чудовій формі.

Скажу відразу, вразила комп'ютерна графіка, що я майже повірила! Але якщо це правда, що Земля має такий вигляд з космосу, то це чарівно!
Після перегляду цього фільму, відчуття дивні. Я зрозуміла що це невимовно страшно залишитися одному у безмежному просторі космосу. Так як і у морі і в пустелі.

Мабуть всі чули про одну історію із життя, про сім'ю Тома а Айлін Лонерган. Це страх. Точніше це точна смерть. І немає ніяких шансів.

Бррр. Жутко стає від таких думок. От, щоб робила я в такій ситуації??
Після ситної вечері, прогулянку нічними Черкасами.

Ніч. Середина осені. Ну то й що, що холодно! Це приємний холод.
І ось вже вдома.

Казусів вистачає у мене в житті, добре що я знайшла місце куди я можу хоч трішки викласти свої думки, враження.

Я залишилась задоволена цим днем, та і попереднім також, яким би він не був.

Життя мене таки не перстає дивувати. Без сумніву що це полосата конячка.

Невстигаю оговтатись як знову я взлітаю, а потім різко падаю. Чорт зна що!!!

Ранок видався бадьорим

Пари скучні, єдині хто рятував ситуацію книга і Оля. Шкода навіть дочитувати книгу, вперше мене так зачарувала класика, вона завжди здавалась для мене трішки нудною і затянутою.

Добре мати друзів хлопців! Думки і погляди інші ніж у дівчат, набагато легше знайти спільну мову. Хоч я і не вірю в дружбу між чоловіком і жінкою, але це все просто питання часу!
Повстало питання про продовження існування команди КВН. Я не хочу щоб все закінчувалось..!!!
Це ж… я ж… повинно бути продовження..
Згадувала літо. Роботу. Блок 407. Вадіма. Ті почуття... 

Вдома чекав приємний сюрприз. Ірі таки прийшов об'єктив. І як люба нормальна дівчина я з нею відправилась на прогулянку влаштувати тест драйв фотоапарату. Вона молодчинка, вона робить те що хоче, вона займається тим чим хоче, вона цього добивається...
Невдаха я.

Ввечері пролунав дзвінок. Незнайомий номер. Хвилину не могла зрозуміти взагалі хто мені телефонує… Діма Шевченко. Приїздить в Че, о тільки мені його тут невистачало. Він мене лякає. Дуже лякає! Ця його впевненість руйнує мою. Боюсь залишатись з ним на одинці… ох, пережити б четвер!

Образила одного хлопчину. Соромно за свій грьобаний характер.

Вцілому це все.

Підводим підсумки: я стала ближчою із одногрупниками, маю чудові фото, маю чудову сусідку до якої звикла, маю гарний настрій! 
Дякую, Вівторок, ти був неперевершаний, передзвоний мені

Рейтинг мій пішов у мінус після вчорашньої переписки з «дуже» приємною людиною.
Що ж, сама винна.
День дуже насичений. Навіть незнаю з чого розпочати.

Розпочну мабуть з обіду.

Нервовий зрив. Це так схоже на мене.

Якби можна було стерти із пам'яті дещо. Мені відразу згадується фільм «Вечное сияние чистого разума». Саме зараз я глибоко почала думати про цей фільм. В ньому щось таки є!

Я завжди всім говорю, що не треба жаліти про зроблене.

Але як то кажуть: «не кажи гоп поки не перескочиш». Так, я жалію про скоїне, я хапаюсь за голову і просто хочу дістати свій мозок, щоб це не пам'ятати!!

 Слова. Як одне слово може вбити в людині все? Дуже просто, береш найблищу тобі людину і хай вона просто скаже тобі правду, гірку правду. І все. ти труп.

Самооцінка впала до нуля. Самоповага також. Ти відчуваєш себе мертвою, морально вбитою, психологічно роздавленою. При порізі тіла виділяється кров, при  порізі душі — сльози.

Я слабка. Я так намагалась бути сильною. І все в один момент просто обірвалось… прямо на парі. Мені на секунду стало соромно, що я навіть в руки себе не можу взяти. Прийшлось вийти і як у підлітковому фільмі — поплакати в туалеті.

Хочеться лягти на вулиці і написати табличку: "Добийте."

Говорити вже й не хочеться ні з ким. Ти на пам'ять знаєш ці фрази: " Все буде добре, Пройде час забудеш". Дайте краще таблетку від душевного болю.

Подумую сходити до психолога.

Треба поїхати, кудись, всерівно  куди їхати аби просто втікти від цього всього. Забутись хоча б на день...

Після обіду нас назбиралась невеличка компанія і ми повалили до місцегого НЕкафе. Заклад оригінальний тим, що платиш ти за час який там перебуває. Купа розваг і гарячого чаю з кавою.

Це трохи відволікло  від дурні, що в моїй голові. Весело провели час. Всі залишились задоволені.

Після я зрозуміла що хочу сьогодні зробити собі день коли всі мої заборони летять під три чорти. Фастфуд, кола, кальян, спиртне. Ось я чим лікувала душу. Знала що не допоможе, але вже не зупинялась.

Вечір закінчився в тій самій теплій компанії. Так добре і так п'яно було.

Розумію що колись я просто зламаюсь. А поки я ще тримаюсь на плаву. А чи надовго?

Розбудив телефонний дзвінок мами. Треба забрати передачу. До мене їде ЇЖА
Не  буду приховувати, в неділю навіть в 9 годин ранку важко вставати.
Є трохи часу, а отже можна послухати музику.

Довго видивлялась в своєму маленькому плейлисті щось під настрій.

Нічого. МЕНІ НЕМАЄ ЧОГО СЛУХАТИ!
" Не те, не те, не хочу, набридла..." 
Сумно стало. 
Хочу чогось нового.
Влючаю аби що, щоб хоч щось грало і починаю збиратись.
Сніданок. 
 Вихожу в коридор. Там прохолодно, брр. Швиденько ниряю в кухню і вже біжу назад в своє тепленьке гніздечко.
3 сосиски. Як це убого. Ой, та ладно, хоч якийсь сніданок.
Після моєї спроби розігріть їх, я розумію що це геть не сосиски, це просто букет якихось хімічних речовин у формі сосиски.
Ризикую спробувати тільки одну, решта летить у смітник. Беее
Мотаєм плівку.
Вже в автобусі. 
Навпроти пара очей.

 Непомітно роздивляюсь того хто сидить навроти мене. Хлопець. Доречі доволі симпатичний. Ось переглянулись. Ох...

Скільки раз за день можна зустріти такі погляди. Погляди які шукають когось. Голодні погляди.
Назад трапляється щасливий білетик. Це викликало у мене якесь задоволення. «Щось сьогодні має трапитись!».
Чи вірю я в це? Вірю!
Далі гуртожиток. Кімната. 
Приїхала Іра. З нею мені комфортно. 
Чай. Шоколад. Тепла розмова. «Таки мені з нею комфортно».
Весь вечір сижу над уроками.
 Відволікаюсь. 
Нудно.
Думаю про все на світі крім того про що  треба думати.
Вечір. Повна апатія до всього.!

Натрапила на цитату: «Здавалося б, тільки-но до мене щось дійде, проясниться, відчується, і я вже наче вилізла на рівень вище, як раз — і знову якась дрібна халепа вертає мене в той стан, у якому я все життя прокалаталася. © Ірена Карпа ». В цьому вся Я.     

 Щось я останнім часом багато стала мудрувати. Сама собі дивуюсь. Сьогодні я побувала в ролі психолога, сексопатолога і благодійника. Це забагато.

Краще мовчати і спостерігати, а потім тихенько писати сюди! Хм. Те що треба

Сьогодні ранок у мене тривав аж до часу дня.
Приємні сни подарували чудовий настрій.

Зрозуміла, що більше ніколи не буду писати першою хлопцям. Пуста розмова. Якби він був зацікавлений в цьому то… але це вже не має значення.

Секрети. Зараз я виступаю в такій ніби  ролі скриньки. Люди підходять до мене і кладуть частинку чогось таємничого і головне, щоб ніхто не знав!
О Боги. У мене така каша в голові. Все перемішалось.  Вона любить його, а він мій сусід і тому він страждає бо вона не його не любить… АААА!

Помітила що людям просто скучно жити і тому: «Я щось починають вигадувати, потім в це вірити і опа, проблема, яку треба негайно вирішити, але я так не хочу… я краще постраждаю!!! Але самим страждати я не хочу, треба ще когось!»

Мене вже тіпає.

Маша —  сама світла людина, яку я знаю. На неї неможливо не дивитись і не посміхатись. Іноді вона нагадує мені кошеня

Після ранкового щебету Марії я вирішила не вставати ще довго. Книга. І тут кохання, але чомусь ТУТ воно мені подобається.

О, згадала, щодо милого і дивного хлопчини Стаса, як виявилось ніякої в нього особливості  немає, але він таки милий.

Занадто багато приємних розмов. Я розстанула навіть. Гарний настрій аж зашкалював.

Музика. Танці.

Ніколи не перестану танцювати. Поки танцює серце, доти танцюють ногиТак що  Dance baby, Dance!

Знову в магазині бачила таргана. Брррр. Ну чому саме сьогодні, тоді коли я купила там сосиски?
І знову повертаюсь до вже давно знайомих "ДРУЗІВ". Спокій на душі.

Я щаслива

Я втомлена. Але всетаки напишу сюди дещо.

Особистого життя в мене немає і тому я вирішила влізти в чуже. Ну от хто мене просив?

Знову пише Сашко. 
Повідомлення все ті самі.

Закоханий безумець. Від цих почуттів дах їде.

Ану, нагадай сама собі, ким я хотіла стати? Психологом? Ну от, тримай!!!
Ну це ще пів біди. Є ще інша історія.
Я і туди влізла.

Я радію. Радію тому що крім проблем з навчанням мене більше нічого не турбує. Щаслива я.

Дивлюсь на них. Шкода стає.
Вечір був співочий. Досі  в голові гуляє пісня: Вова зі Львова та Уляна Малиняк – Шаленію.

В цей вечір я зрозуміла на скільки я є пошлою і вульгарною. Атата, Юля.(вирішила написати колись еротичний роман )
На душі спокій.

Моя місія на сьогодні  виконана. Можу спати спокійно.

Поряд Ксю, моя маленька Ксю, яка також страждає.
Морфей мене вже зачекався.

Вже біжу любий

Восьма година ранку. Жахливий шум у коридорі. Тук-тук. Я вже не сплю звичайно.

Настя відчинала. Смутно пам'ятаю..." Бла-бла-бла" і я знову засинаю.

Як же добре спати в теплі, ще пару дні це була моя мрія. І ось мінус одне бажання

Ранок мені видався доволі лінивим і я боролася із внутрішнім бажанням прогуляти пари. Знову нічого не поснідавши, але з make-upом!!! я всетаки пішла.

в новинах я читала, що вже багато де на Україні випав сніг, але я до останього надіялась що в нас таки це  явище природи не скоро випаде.

04.10.2013 рік — сніг.

В голові одне питання: "Чому??? Осінь же ж надворі!"

Я трошки перемотаю плівку.

Обід. Я йду в назанчене місце в назначений час. А ось і Юра.

Наш похід в піцерію видався вдалим, нарешті я з ним поговорила. Але ця розмова мене не втішила, можна сказати навпаки, я засумувала.

«Було круто в Одесі. Ми гарно відпочили… Море… Авапарк...»- він ділиться враженнями. А я? Що я..

Я згадала своє «літо».

Він багато говорив. Він був щасливий. А я? Що я...

Ми вже надворі, чай з лимончиком ще гріє мене.Знову пари і знову мотаю плівку.

Моя кімната. Сьогодні і взавтра вона в повному моєму розпорядженні і мене це не може не радувати

Поки все.