23:41
Понеділок. Прокинулась від того що приїхала Іра. Чоловічий голос.
Відкрила очі, Женя: «Доброе утрооо».
ААААААА, ну люди, ну нащо ви так робите.?
Мені здається я весь ранок спала і прокинулась тільки на другій парі, все інше як в тумані. Як я встала, як дійшла до інститут? Все на автопілоті.
Мріяла про каву з молоком весь ранок. Ніжний такий смак. Мммм...
Після пар вирішила всетаки відпочити, але овоч тобі в руки, Юля.
Дзвінок. Антон.
Впринципі рада його чути. Розмова затягнулась.
Я рада що ми з ним залишились друзями.
Для себе вирішила їхати, аби кудись.
Але! Тут я вибухаю як снаряд 1943 року!
Повернемось знову до Антона. Більше ніж півроку ми з ним не зустрічаємось. Бували різні моменти. Але все закінчилось добре. Я знаю про «його» дівчат, сам все розповідає, ділиться враженнями.
Але сьогодні я його перестала розуміти.
Я ніяк не можу збагнути, чому хлопцям подобаються ТПешні дівчатка. Клубна чіка, з 3 розміром грудей(ну це ще можна зрозуміти), типові фото в стили качки, брови під трафарет. БЛЯ!
Ну ви що смієтесь? Ви ж самі таких засираєте!
О Боги, я все розумію, але ЦЕ?
Я дуже засмутилась, розчарував мене і вибір Антона.
Ревнощі? Та я навіть не буду заперечувати. Було куча дівчат, бери любу, я навіть одобряла деякий його вибір.
Розчарування. Образливо і соромно за нього.
Ось так.