Знову навчання. Стіни інституту і гутожитку, які пригнічують. Ох..

Все і всі починають ставати на свої місця. В голові починаю генеральне прибирання.

 Нарешті дочитала книгу, сказати, що я взахваті не можу. Є книги, прочитав і наче прожив це маленьке життя разом з героями, а є такі як дешеві російські серіали. Є ідея, але якось незграбно знято. Ну то таке, кожному як то кажуть своє. Тепер мене чекають дві книги старого доброго Хемінгуея. Якось перше знайомство з ним пройшло не дуже вдало, можливо просто не звідти розпочала його, так що тепер велика надія на «Фиєсту» і «Праздник который всегда с тобой».

Гарний настрій після минулих вихідних. Теплі думки, впринципі такі ж теплі як і погода. Нарешті починаю насолоджуватися цим.

Потрохи починаю готуватися до зими, вже придбала шарфа і светра. Сподіваюсь вони мене гарно будуть зігрівати  

Вечір не аби як порадував. У Каті день народження. 20 років. Гарна дата. Золота середина юності. Згадючи свій ДН, починаю трохи заздрити. Як же я хотіла так само зібратися зі своїми друзями за таким столом, вислуховувати привітання і тости, дійти до правильної кондиції і несамовито кричати «О Боже какой мужчина» або «Мне уже 20», після, одіти саме ахуєнне що в мене є і відправитись до найближчого клубу, щоб розрядити себе в танці, а вже під ранок прийти не відчуваючи ніг, завалитися спати і розплакатись через те, що це було на стільки круто. Єх… Мені здається, що більше ніколи не буде таких днів, всі найкращі дні народження залишились в дитинстві.

Відчуваю себе старою.

Тільки зараз дійшло, що я витворяла літом. От якби повернутися назад, я б таких прочуванів собі вставила!

Все повертається назад, а саме ті дні коли ми з Ксю кричали під вікнами гутрожитку пісні. Веселі часи були і є. І навіть не соромно. Треба ж якось розбавляти цю тупу буденність.

На останок хочу написати самій собі: «Юль, все в твоїх руках. Твори!»