22:43

Неділька видалась гарячою.

Сенсу немає згадувати що було, а чого не було, тому отпишу новини за останні дні, тобіш, ці вихідні.

В п'ятницю пари пролетіли дуже швидко, а це мені якраз на руку було, хотіла чим скоріш вже сидіти у бабусі і лопати цукерки з чаєм.

Ну ось вже нарешті автостанція. Недивлячись на велику чегру я швидко купила білет. «Треба перекусити»- говорить мені шлунок і я піддаюсь його вмовлянням. Булочка і солодка вода.Ммм

Окрім себе, нагодумала ще й пса з розумними очима. Відчуваю себе добре і доброю.

Автобуса чекала довго. Запізнився. Ну нічого, 2 годинки в теплі зі сном були варті чекання.

Люблю ось так їхати і дивитись у вікно. В наушниках грає якась музика, але я її не чую, все заглушає голос в голові. Дивне це відчуття, коли думки лунають настільки голосно, що здається ніби ти сама собі щось нашіптуєш на вухо.

Ох, ці сірі будинки, паркани, дороги, стіни, вікна, люди, небо… Погода створила «чудову» гамму кольорів. Відрізняється лишу контрасність, десь вона її прибавила, а десь убавила.

..і реклами: зелені, жовті, червоні, помаранчеві. Так муляє. Жах. Наче дивишся цікавий фільм і тут ці розмальовки. Дратує. Вони як білі кросівки до класичної витонченої вечірньої сукні. Як кажуть в народі: «не пляшет».

Ще одні персонажі цієї короткометражки — дерева. На фоні всього сірого, вони виглядають як поважні монументи в готичному стилі. Монументи, які роздягли і на холоді просвітляється кожна їхня венка і капілярчик. Вони вже готові до сну.

Люблю таку погоду. Люблю такі фільми.

Ось вже і приїхала. З порогу вже годують. Тепер мене чекає тільки сон і тепло.

Обожнюю опинятися в таких місцях, де куча-куча спогадів. Ось я і приїхала в Центральне, місце де зупинився час, але люди залишилися непідкореними. Це мій світ дитинсва, моя власна машина часу. Все має тут історичне значення, навіть самий звичайни кущ.

Зустріч із старими друзями гріють душу. Приємно відчувати цих людей поруч, яким не потрібні зайві слова, вони і так все зрозуміють, по одному лиш погляду. Не будуть випускати тебе з обіймів і вести безглузді, але в той же час такі розмови, які торкаються серця. Я люблю цих людей, зрозуміла: поки будуть вони, доки буду й я. Вони люблять тебе настільки щиро і посправжньому, що тут неможливо не повірити в дружбу. Їм всерівно на гроші, твої борги, на кількість вбитих тобою людей… ти для них завжди найкращий.

Субота видалась суто котячим днем. Все що я робила це: їла і спала. На вечір пішла гуляти.

«Шалена» швидкість, колонки рубають, чудова компанія. Те що мені треба!!! Не відіграло особливої ролі навіть те, що я була однією дівчиною серед «серйозних» хлопців. Намагалися бути до мене уважними і турботливими. Ох ці хлопці

 Всього лише 1 вечір. Всього лише декілька годин. Як же цього мало. Прощання. Міцні обійми і Він іде проводжати мене додому. Він і не підозрює, що має сьогодні статися. Люблю я його. Як? Та хіба потрібні пояснення?

Ось і будинок. Під'їзд. Розмова. Про що? Та хіба я звертала тоді увагу на щось крім його очей. Ніч. В венах ще досі бігає і танцює алкоголь, але я все розумію.  Останні слова. Я багато разів бачила цей момент у кіно, коли поцілунком преривають розмову. Момент який знищує якийсь кордон і породжує щось нове. Я завжди мріяла опинитися в такій ситуації, не важливо на чиєму місці.

Він щось бурмоче, вже ніби збирається йти і він таки піде, якщо я… я роблю крок до нього, через секунду в моїх холодних долонях його лице, таке рідне і....поцілунок. Тільки ніч може знати як це було романтично

Відчуття і всі інші подробиці можна розписати в окремій книзі. Можливо колись займусь цим ділом, а зараз продовження. Що ж далі? А далі, ще один прощальний цілунок і солодке «надобраніч». Під'їзд. Квартира. Усмішка. В голові ніхто не влаштовує істерики типу:«О Боже. що я наробила. навіщо, дурна!!»

Він мене також любить. По-особливому.Так як і я його. І це щиро і по-спражньому.

Доповзаю до ліжка. А ось тепер вже остаточно «надобраніч».

 

 

 

Обсудить у себя -2
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Имя
Имя
Была на сайте никогда
25 лет (11.07.1993)
Читателей: 3 Опыт: 0 Карма: 1
Я в клубах
Любители книг Пользователь клуба
ART Пользователь клуба
все 3 Мои друзья