Мені постійно холодно. Надворі вже весна, а я мерзну, я кутаюсь і кутаюсь в одяг.
  Настрій такий же холодний.
  Зовсім не хочеться нічого робити. Взяла книгу, не читаю, гру на гітарі також закинула, обкидало прищами, так пів лиця роздерла...
  Хлопець віддаляється, друзі віддаляються.

  Хочу більше уваги, але попросити я не можу і не хочу. Я не слабка, я ж можу і так прожити, навіщо кому щось говорити. Та і по попереднім відносинам я зрозуміла, що це до чогось хорошого не призведе. Нав*язуватись це найгірше.

  І прив*язуватись також. ОТ зараз я сижу як цуцик, якого хазяїн залишив сам. Цуцик живе своїм хазяїном, він йому вірний та чекає його повернення, а коли той поверається, радості немає меж. А хазяїн то живе своїм життям і дуже рідко згадує про свого цуцика, хоть і любить його.
  Сумно. Нудно. Дурно.